Додано: 12-04-2026
Коли перша радість та піднесення Воскресіння вщухають, ми постаємо перед реальністю: страхом, розгубленістю та сумнівами. Не всі вірили, що Ісус справді воскрес із мертвих. Зрештою, вони бачили, як Його засудили, били та розіп'яли. Вони були свідками Його смерті на хресті та бачили, як Його поховали, тож як Він міг бути живим? У тексті недільного Євангелія сказано, що «двері були замкнені». Учні Ісуса переховувалися, оскільки римляни також шукали Його послідовників. Вони ховалися, бо були засмучені, розчаровані та налякані всім тим, що побачили й пережили кілька днів тому. У своєму коментарі на цей текст святий Кирил Олександрійський звертає увагу на той факт, що після смерті свого Вчителя учні боялися за своє життя, що юдеї прийдуть за ними. І, як доводить подальша історія, вони певною мірою мали рацію боятися. Однак, незважаючи на свій страх та людські спроби відгородитися від усіх, Христос, Воскреслий з мертвих, входить прямо крізь ці міцні дерев'яні двері. Як каже святий Кирил – Зверніть увагу, як своїм чудесним входом крізь замкнені двері він ще раз показує, що він є Богом за своєю природою і що він не хто інший, як той, хто жив серед них раніше. У цей день, коли ми святкуємо обʼявлення Христа Його апостолам через замкнені, зачинені двері, ніколи не забуваймо також, що немає таких дверей, жодного валуна, через які наш Воскреслий Господь не пройшов би, щоб досягти кожного з нас у наших сумнівах, у наших гріхах та жорстокості серця. І так само, як Він прийшов за Томою, так Він приходить і за кожним із нас, через зачинені двері наших сердець – у наших сумнівах, у нашому відчаї, якщо тільки ми маємо смирення, як Тома, залишити свої сумніви та визнати, що ми помилялися, та сповідувати Істину, коли вона нам являється. Як сказано на Утренні сьогоднішнього свята – Цього дня весна пахне; і нове творіння танцює; сьогодні засува знято з дверей невір'я, як вигукує друг Тома: Ти — Господь мій і Бог.
